Фіголь Михайло Павлович 

Фіголь Михайло Павлович (18.10.1927 – 25.05.1999) – заслужений художник України, професор, доктор мистецтвознавства. Лауреат премії імені Василя Стефаника (1999 р.). Почесний професор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 2007 р.)

Фіголь Михайло Павлович народився в селі Крилос Галицького району Івано-Франківської області. Професійну мистецьку освіту отримав в Інституті живопису, скульптури і архітектури імені І.Рєпіна Академії мистецтв у Ленінграді 1961 року.

Кандидатську дисертацію «Українська сатирична графіка кінця 19 — початку 20 століття» захистив у Ленінграді в 1972 році. З 1964 року викладав в Івано-Франківському педагогічному інституті (нині Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника), від 1991 — його професор. Завідував кафедрою образотворчого мистецтва. У 1998 році в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника захистив докторську дисертацію «МÐ 2000 ¸стецтво Галича 12—14 століть (Історія. Типологія. Художні особливості)».

Михайло Фіголь був активним громадським діячем. Він був головою секції пам’яток мистецтва при правлінні Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, членом художньої ради та правління Спілки художників України. Був одним із організаторів створення Художнього музею в Івано-Франківську та Національного музею-заповідника «Давній Галич». Активно долучився до відзначення 1100-річчя Галича. Брав участь у багатьох імпрезах в Україні та поза межами країни. Мав декілька персональних виставок. 18 вересня 1998 року відкрив домашню картинну галерею, присвячену 1100-річчю Галича.

Твори Михайла Фіголя «Сон» (1964), «Роксолана» (1970), «Галич 1221 р. Данило Галицький і Новгородський князь Мстислав Удатний» (1977), «Олекса Довбуш» (1979), «Епос Карпат (Захар Беркут)» (1981), «Галицька трагедія (Настася)» (1987), «Посли візантійською імператора Емануїла II в Галичі. 1165 р.» (1998) та багато інших стали виразною ознакою творчою зростання художника, показали прагнення до новаторських змін і пошуків нових виражальних засобів мистецтва.